"Просте обличчя непростої людини "
Під такою назвою 1 листопада на базі бібліотеки с.Брусниця,
відбулося відкриття фотовиставки
Видатних особистостей Брусницької сільської
ради.
Подія
приурочена до 99 - річниці проголошення воз`єднання Північної Буковини
із Західно – Українською Народною Республікою та подальшу Злуку з «Великою
Україною», яка щорічно відзначається 3листопада.
Захід відбувся в рамках роботи відкритого університету для дорослих започаткований благодійним фондом
"Суспільні ресурси та ініціативи" в рамках міні-проекту "Освіта
заради змін", який працює на базі Чернівецької обласної універсальної наукової
бібліотеки ім. М. Івасюка.
Реалізується в межах проекту "Замінимо мури відчиненими вікнами"
ІДЦ "Інтеграція та розвиток" та DVV International за підтримки
Міністерства закордонних справ Німеччини.
Також відкритий
університет для дорослих протягом серпня, вересні, жовтня та листопада місяця
поточного року, працює і на базі нашої
бібліотеки с.Брусниця.
Гостями заходу були – директор Обласної універсальної наукової бібліотеки ім.М.Івасюка
– Філяк Наталя
Миколаївна.
Заступник директора – начальник науково – дослідного
відділу Чернівецького регіонального центру перепідготовки та підвищення
кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, державних підприємств, установ та організацій, кандидат
історичних наук, доцент,
Віце-президент благодійного фонду "Суспільні
ресурси та ініціативи"
- Сергій Михайлович Гакман.
Також гості
із районного центру м.Кіцмань, а саме Директор централізованої бібліотечної системи кіцманського
району – Сухолотюк Орися Миколаївна та завідуюча районною дитячою
бібліотекою – Краснова Алла Миколаївна.
Ну і звичайно господар
територіальної громади, Брусницької сільської ради –
Загарія Іван
Теофілович.
Приємно
відчувати, що з кожним роком чіткіше й повніше усвідомлюється значення цього
важливого
акту 3-го листопада 1918 року у непростому процесі
державотворення України.
Адже за тих
умов, коли державні мужі будували дві держави Українську Народну Республіку і
Західноукраїнську Народну Республіку - буковинці 3-го листопада 1918 року
першими своїм «хлопським розумом» подали свій голос за неподільну соборну
незалежну Україну, одностайно висловивши свою споконвічну мрію про «прилучення
австрійської части української землі до України».
Причому це
було зроблено цивілізовано, конституційним шляхом, відповідно до права народів
на своє національно-державне самовизначення.
Пройшли десятиліття, та твердо висловлене й записане в резолюції
віча жадання буковинців
"Хочемо до України" надійно лягло однією з
цеглин у міцну підвалину нашого спільного українського державного дому.
В умовах незалежної України вдячні нащадки колишніх
учасників віча щороку урочисто відзначають
3 листопада як регіональне державне свято єднання краю зі
своєю Вітчизною –Україною.
В нашій неньці Україна є багато відомих і видатних людей, за межами нашої держави
розкидало по всьому світу теж дуже багато українців, які прославляють своїми
досягненнями Українську державу.
Немало видатник осіб є і на території Буковини
та теренах нашого району.
Територія брусницької сільської ради, є одна з найбільших сільських рад кіцманщини на її території проживає більше
5-ти тисяч населення в селах Кальнівці,
Чортория, Остра ,Діброва, Зеленів та Брусниця, яка є адміністративним центром сільської ради.
Серед жителів
такої великої громади , є свої видатні і поважні особи, від лікаря до вчителя,
від актора до
агронома, посла і січового стрільця.
Відкриттям фотовиставки, було закарбовано 13 видатних
особистостей Брусницької громади;
Бойко Дмитро Ілліч, Пацалюк Михайло Прокопович, Пинюк
Олеся Миколаївна, Левицький Тодор Михайлович, Даниляк Семен Васильович,
Миколайчук Іван Васильович, Вакарюк Іван Федорович, Вакарюк Людмила Іванівна, Михайлюк Захарій
Григорович, Терлецький Сидір Іванович,Савчук Євген Герасимович, Руснак Василь Григорович,
Руснак – Шородок Євфрозина Миколаївна.
Протягом заходу
кожен із цих людей та деяких родичів, які були представниками тих осіб, які з тих чи інших поважних причин не
змогли відвідати захід, розповіли цікаві історії про свою особистість.
Кожна історія, є часткою життя видатної особи, яка ішла своїм напрямком і покликанням, творила
нелегкою працею і розумом, розбудовуючи нашу неньку Україна.
В результаті вони отримали заслуги, нагороди, звання
і пошану від держави та своєї громади.
Цікаві історії видатних людей, слухали усі присутні в бібліотечній
залі з захопленням і на одному подиху, з думками.. а, що
буде далі…?.
За сценарієм , були і художні номери перепліталися з
розповідями і додавали, більш святкового і піднесеного настрою усім
присутнім. Юні аматори Клубу за
інтересами
«Дитячий театр книги «Веселка», який створено і працює при
книгозбірні, а саме;
Гарик Даскалюк, Каріна Сливчук, Олег Фальоса, Яна та Юля
Мельничук, Аня Жих, Олександра Косовець та Софійка Понич, дарували глядачам, свої вірші,
легенду та пісні, також гумористичну сценку Про Параску і Палажку, яких дуже чітко і весело обіграли – Яна Петращук
та Дарія Мельничук.
Прозвучали ряд пісень від учасників художньої самодіяльності Будинку
культури;
у виконанні Івана Гаврилюка,Ольги
Малярчук та Емануїла Козьми, акомпаніатор Михайло Луців, які організувала
директор - Василина Митрофанівна Брицька.
Під час заходу в бібліотеці ,була розгорнута виставка вишивок, народної майстрині -
Ганни Миколаївни Данко.
Щира подяка представникам Відкритого університету для
дорослих, що обрали саме нашу бібліотеку, для реалізації запланових навчань та
заходів. Завдяки вашій програмі, ми реалізуємо такі важливі і потрібні, для нашої громади
проекти.
Хочеться висловити слова вдячності Відділу культури
національностей та релігій та Централізованій бібліотечній системі в особах ;
начальника – Оксани Дмитрівни Тощук та директора Орисі Миколаївни Сухолотюк за
фінансову допомогу для ремонту бібліотеки. Окрема подяка, сільському голові –
Івану Теофіловичу Загарія, за посилений фінансовий вклад у створені сучасного
приміщення бібліотеки.
Також окрема
подяка, спонсору Ользі Іванівні Винничук за значну і вагому фінансову
допомогу,для книгозбірні. Після довготривалого ремонту бібліотека отримала сучасний дизайн,
співпраця з університетом, допомогла книгозбірні, вийти на новий рівень роботи з користувачами,
посилити свій імідж серед громади.
В подальшій роботі університету та бібліотеки, є у планах
презентація цієї фотовиставки у
навчальних закладах , які знаходяться на території Брусницької сільської ради.
Свято вдалося, приємні спогади залишуться на довго, а
закарбовані обличчя видатних осіб будуть вічні.
Які нагадуватимуть нашим нащадкам про людей, які
прославили Брусницьку землю.
Ми можемо з гордістю сказати, що ви «Просте обличчя
непростої людини» .
Ми вами пишаємося !.
Фото і текстові дані
про кожного із видатних осіб.
Даниляк Семен Васильович
Народився 1898 року в
с.Зеленів, Кіцманський район , Чернівецька область.
Працював головою
сільської ради, яка на той час була в с.Зеленів.
Захоплювався читанням
книг і був частим відвідувачем бібліотеки.
Учасник другої
світової війни та січовий стрілець.
Був доброю і чуйною людиною, хорошим сім`янином, виховав двох синів, які
подарували йому 5 онуків, також дочекався 1 правнука.
Помер на 98 році
життя 25 січня 1996 року.
Михайлюк Захарій Григорович
Народився 3 грудня 1928 року в с.Брусниця, Кіцманський район , Чернівецька область.
Закінчив Брусницьку школу 7 класів. Поступив в Станіславський (теперішня назва міста Івано-Франківськ) університет, вчитель історії.
Після закінчення університету працював вчителем початкових класів в Брусницькії школі.
В подальшому закінчив курси підвищення кваліфікації по направленню сусідню Молдову, працював директором школи в с.Дубівка.
Через деякий час повернувся в рідне с.Брусниця, продовжив працювати директором вечірньої школи, але знову не склалося працював не довго по переводу був направлений працювати в Киселівську школу, Кіцманського району на посаду директора.
Повернувся в Брусницю знову в 70-тих роках, продовжив працювати вчителем історії денної школи.
Крім вчителювання працював в колгоспі секретарем парт – організації.
Мав високе звання Заслуженого працівника культури України.
Захарій Григорович є ініціатором створення краєзнавчого музею історії с.Брусниця, який було відкрито в 1983 році,
який він очолював до останнього моменту свого життя.
Помер 8 червня 1987 року.
Пинюк Олеся
Миколаївна
Народилася 27
листопада 1940 року в с.Брусниця, Кіцманський район , Чернівецька область.
Закінчила Брусницьку
школу 7 класів. Продовжила навчання у
вечірній школі 8 – 9 клас закінчила навчання в 1961 році. Навчання у вечірній
школі поєднувала з працею на полі у маминій ланці, (як вона її називала), бо
там працювала її мати - ланковою.
Після навчання у
вечірній школі поступила в Камянець – подільській інститут , який закічила в
1967 році з спеціальністю, вчений агроном. Коли почала працювати бригадиром
овочевої бригади досягла успіху у своїй професії. Указом президента від 21
лютого 1986 року присвоїно почесне звання Заслуженого агронома Української РСР.
Була одружена,
виховала 2-х дочок.
На сьогоднішній час
займається активною громадською діяльністю в рідному селі.
Руснак Василь
Григорович
Народився 20 червня 1935 року в с.Брусниця,
Кіцманський район , Чернівецька область.
Закінчила Брусницьку школу, а потім
Чернівецьке музичне училище ім. С.Воробкевича
(по відділу народний та хормейстерский). У
1960 році організував хори:міщаний та чоловічий при Будинку культури, якими
керував понад 32 роки а також викладав баян у Вашківецькій, Новосільській
(Мамаївці) та Кіцманській дитячих музичних школах.
Колективу, завдяки вмілому керівникові було
присвоєно звання, самодіяльного народного, який нагороджено грамотою президії
Верховної Ради України.
Василь Григорович – за багаторічну та
сумлінну працю був нагороджений багатьма відзнаками.
Серед них: Медаль «За трудову відзнаку», »Ветеран праці».
Медаль ВДНГ(в Москві), де присвоєно звання «Лауреат»,також присвоєно звання
кращий керівник хору з врученням диплому та статуетки «Кращий керівник хору».
Також було безліч подяк, дипломів, грамот від
Міністерства культури, обласного та районного відділів культури та інших
керівних владних структур. Завдяки наполегливій праці, учасники хору
неодноразово брали участь у телевізійних та радіопередачах.
Помер 30квітня 1995 року
Руснак -
Шородок Євфрозина Миколаївна
Народилася
1940 року в с.Драчинці, Кіцманський район, Чернівецька область.
Після закінчення Чернівецького педагогічного
училища ім.Й.Маковея (нині С.Воробкевича) музичного відділу, направлена
працювати вчителем музики Брусницької ЗНЗ ім.І.Миколайчука.
Більше 10 разів обиралася депутатом сільської
ради.
Була головою комісії по культурі та освіті,
членом виконкому, головою комісії по нових обрядах.
Євфрозина Миколаївна майже 40 років віддала
навчанню і вихованню підростаючого покоління.
Будучи на заслуженому відпочинку більше 10
років веде хор та вокальну групу чоловіків при Будинку культури.
Більше 50 років віддала улюбленій справі –
розвитку і пропаганді. За сумлінне й творче відношення до роботи її присвоєно;
«Відмінник народної освіти України»,«Старший
учитель»,Нагороджена медалями;
«За трудову відзнаку»,«Ветеран праці»,Медаль
ВДНГ «Лауреат»
За сумлінну працю, розвиток та пропаганду
народного мистецтва серед підростаючого покоління та трудящих нагороджена
медаллю та Почесною грамотою президії Верховної Ради України. Має багато
дипломів, грамот,
подяк, Міністерства освіти та культури, обласного та районного відділів освіти,
профспілки.
Вакарюк Іван Федорович
Народився 9 травня 1932 року в с.Зеленів,
Кіцманський район , Чернівецька область.
Дитинство Івана Федоровича було обпалене
війною.
З другого класу румунської школи по
закінченні війни довелося йти одразу в сьомий клас української.
Так в 13 років почав опановувати українську
грамоту, а у 18 років був вже студентом учительського інституту.
Вчитель за покликанням, пропрацював 40 років
на педагогічній ниві з них тридцять років директором Зеленівської школи.
Мав урядові нагороди: «Відмінник охорони
природи» та «Заслужений вчитель України», нагороджений орденом «Знак пошани» та
медаллю ім.Макаренка.
Засновник і завідуючий Зеленівського музею
природи, який налічує майже 1000 експонатів, є
єдиним в наші області був відкритий весною 1988 року.
Працював Іван Федорович з дня відкриття
завідуючим музею до 31 березня 2007 року, коли відійшов у вічність.
Його справу перейняла дочка – Ольга Іванівна
Дудченко, працювала завідуючою до 2013 року з 2013 завідуючим став Курка Микола
Ярославович, який працює і до нині. Ольга Іванівна працює у музеї теж, але на
посаді провідного фахівця з екологічної
освіти Вижницького національного парку, займається екологічно – просвітницькою
роботою.
Помер 31 березня 2007 року.
Вакарюк Людмила Іванівна
Народилася 20 липня 1934 року в с.Онут,
Заставнівського району , Чернівецька область.
Після закінчення середньої школи вчилася в
Івано – Франківському педагогічному інституті, кілька років працювала у
сільській школі на Закарпатті. «Відмінник народної освіти СРСР», нагороджена
орденом Леніна і Трудового Червоного
Прапора. З листопада місяця 1954 року почала працювати у Зеленівській
восьмирічній школі учителем де від четвертого
по восьмий клас понад тридцять років,
вела уроки історії, географії, суспільствознавства, основ держави і права.
Також працювала екскурсоводом в Зеленівському музеї природи, відвідувачі музею
завжди давали найвищу оцінку за її роботу.
Також вона є одним із засновників цього
музею, була дружиною Івана Федоровича Вакарюка , який був завідуючим і
засновником, створив музей разом з
Людмилою Іванівною.
Савчук Євген Герасимович
Народився 10 лютого 1947 року в с.Брусниця,
Кіцманського району , Чернівецька
область.
1966 році закінчив Чернівецьке музичне
училище.
У 1971 році закінчив Київську державну
консерваторія ім.П.І.Чайковського.
З 1984 р. художній керівник Київської
чоловічої капели ім.Ревуцького.
З 1984 року по сьогоднішній день генеральний
директор , художній керівник та головний диригент Національної заслуженої
академічної капели «Думка».
Професор Національної музичної академії
України імені П.І. Чайковського.
Нагороди: Герой України, Народний артист
України, Лауреат Національної премії ім.Т.Г.Шевченка, повний кавалер орденів
«За заслуги», кавалер орденів С.Володимира II і I ступенів, кавалер ордену
«Кирила і Мефодія».
На засідання виконавчого комітету
Чернівецької міської ради від 11 серпня 2015 року, було прийнято рішення про
встановлення нової зірки на Алеї слави м.Чернівців на Театральній площі,
відкриття відбулося під час святкування Дня міста Чернівці в жовтні 2015 року.
Терлецький Сидір Іванович
Народився 7 червня 1892 року в с.Брусниця, Кіцманського району , Чернівецька область.
Український режисер, актор театральний діяч.
Навчався
- Брусницька дяківська школа, Чернівецька гімназія. Володів гарним голосом і
захоплювався драматичним мистецтвом.
1910-1914
- актор Львівського театру товариства "Руська бесіда" (керівник Й.
Стадник), де пройшов школу акторської та режисерської майстерності.
У червні 1918 С.Терлецький - один з організаторів "Українського театру
"Народного дому" в Чернівцях, який складався з галицьких акторів та
місцевих буковинських аматорів під творчим керівництвом К. Рубчакової. Після
його заборони румунськими окупантами (січень 1919) та інтернування галицьких
акторів за межі Буковини, С. Терлецький у 1919 році організував пересувний
"Чернівецький український театр" з буковинських акторів та аматорів, яким
керував до 1928р. На його сцені здійснив основні
постановки, в т.ч. "Запорожець за Дунаєм"
С.Гулака-Артемовського, "Наталка Полтавка" М.Лисенка,
І.Котляревського, "Ой, не ходи, Грицю..." та "Маруся Богуславка"
М.Старицького, "Хмара" О.Суходольського, "Вій" за М.
Гоголем, "Живий труп" Л.Толстого, в яких виконував головні ролі. 1928
- 1933 - актор і режисер виїздного театру "Український театр з
Чернеуц" (керівник І. Дудич).
1933 - 1939 - режисер і актор Чернівецького українського театру
"Драматична секція товариства "Буковинський Кобзар"" (керівники І.Дутка, 1939- 1940 Є. Унгурян). З
1932 - член румунського Синдикату (мистецького об'єднання) акторів.
У
1939 р. румунська окупаційна влада заборонила йому сценічну діяльність,
оскільки "своєю грою підбурював народ, викликав небезпечні почуття у
глядачів".
1940 - 41
актор, заступник директора Чернівецького державного українського драмтеатру.У
липні 1941 року його хотіли розстріляти румунські окупанти і він змушений був
виїхати до Коломиї. 1940 – 43 роках ,
актор Коломийського окружного українського драмтеатру (керівник І.
Когутяк). У серпні 1943 року за декламації творів Т. Шевченка у селах
Тернопільщини був арештований гестапо,.
1943-1945 - в'язень № 154582 фашистських концтаборів Аушвіц (Освенцім),
Бухенвальд, "Дора".Помер в Обернберзі (Зах. Німеччина) 8 лютого 1953 р.
Бойко Дмитро Ілліч
Народився 22 жовтня 1936 року в с.Клішківці,
Хотинського району , Чернівецька область.
Заслужений лікар України.
Отримав нагороди від Міністерства охорони
здоров`я, також нагороди за
лікувальну справу на обласному та районному рівнях.
Засновник Брусницької лікарської амбулаторії,
яка була відкрита 1966 році.
Основоположник буковинської курортології.
Засновник санаторія «Брусниця», який було
відкрито 1967 року.
Також
незмінний керівник даного
медичного закладу в якому працює більше пів століття.
За весь період існування медичного закладу
оздоровлено понад 100 тисяч людей з досить хорошим лікувальним ефектом, який
най кращий в Україні.
В медичному закладі періодично лікуються наші
шановні сусіди з Польші, Румунії, Білорусії, також Німетчини та інших держав.
Пацалюк
Михайло Прокопович
Народився
14 лютого 1931 року,
с.Зарудинці, Ворновецький район, Вінницька область.
Вища освіта. В 1968 році закінчив Львівський
зооветеринарний інститут, цього ж року був обранийголовою колгоспу «Дружба». Народний депутат від колгоспів. Заслужений працівник сільського
господарства.
Ветеран аграрного сектору Буковини. Нагороди: Орден
Леніна,
Орден «Трудового червоного прапора», Орден «Знак пошани», медаль «За трудову
доблесть», медаль
«Ветеран праці». За період
перебування на посаді голови колгоспу, колгосп набув найбільшого розквіту
(на рахунку було 11 міліонів рублів).
Помер 21
грудня 2009 року.
Миколайчук Іван Васильович
Народився 15 червня 1941 року, c.Чортория,
Кіцманський район, Чернівецька область.
Український
актор
Український
кіноактор, кінорежисер, сценарист. Лауреат Шевченківської премії 1988 року
Зіграв 34 ролі в кіно, автор 9 сценаріїв, мав дві режисерські роботи.
Народився у багатодітній селянській родині — одним із 13 дітей;
дехто з його братів і сестер досі мешкає в с. Чортория.
У
селі відбудували батьківську хату Миколайчуків, облаштувавши музей – садибу.
Біографія Івана Миколайчука.
У 12 років почав грати в сільському
самодіяльному театрі, середню школу закінчив у селі Брусниця;
у 1957 році завершив курс навчання в муз-училищі Чернівців;
у 1961 році закінчив навчання в театрі-студії
при музично-драматичному театрі Чернівців;
1962 рік - одруження на Марії Карп'юк;
1963-1965 роки - навчання на акторському
факультеті в Київському інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого;
1964-1981 - працював у кіно як актор,
сценарист, режисер, композитор;
після створення у 1983 році сценарію фільму
«Небилиці про Івана» дозволу на зйомки він чекав довгі 3 роки. Але восени 1986 року, коли
дозвіл було отримано, за станом здоров'я займатися зйомкою Миколайчук уже не
міг;
·
Помер 3 серпня 1987 р. (46 рокiв).
похований Миколайчук на Байковому кладовищі в
Києві.
Левицький Тодор Михайлович
Народився
1855 року, с.Чортория, Кіцманський район, Чернівецька область.
Посол із Буковини, працював в парламенті у
Відні 1909 році.
Був одружений, виховав 3 дітей.
За інформацією архівних документів датованих 1900 роком,
можна дізнатися, що даний громадянин вів активну громадянську позицію.
Тодор Михайлович, щиро захоплювався
доброчинністю графа Чорторийського так само ішов по життю. Як міг,так і людям
допомагав. Маючи більш – менш гарні статки, побудував бідній жінці хатчину в
своєму селі Чортория.
Вона йому ж віддячила і сказала «Буде тобі за це слава від моря до
моря».
Казали люди, що та жінка була ворожкою. Її
пророцтво збулося.
Тодор Михайлович став послом і за добрі
справи ,перед сільською громадою нажив великої пошани.
